Твір на тему «Майбутнє країни очима дитини»
Кажуть, що діти – це майбутнє країни. А якщо щасливі діти – тоді щаслива і
заможна держава. І з цим не можна не
погодитись. Та всі знають, що за щастя
потрібно боротися, його потрібно здобувати. Цією кропіткою роботою зараз
займаються дорослі, а в майбутньому це робитимемо ми, сучасні школярі. Зараз
мені 13 років. Навчаюся в 7 класі. Як і всі діти мого віку, я весела,
швидка, непосидюча, дуже люблю читати, співати, малювати. А ще люблю мріяти. Запитаєте,
про що? Відповім: про все. Про те, як стану дорослою, яку професію здобуду, чим
займатимусь у майбутньому. Хочу бути щасливою, шанованою людиною. Та я добре
розумію, що всі мої мрії можуть здійснитися тільки тоді, коли у моїй державі
Україні будуть панувати мир і злагода. А синє, чисте і безхмарне небо, ясне
сонечко будуть щодня зі мною. Я, як і всі мої однолітки, найбільше мрію про той
час, коли з мови українців назавжди зникне страшне слово «війна», а ще хочу,
щоб все задумане здійснилося.
Хто з нас не мріє про те, ким стане в майбутньому? Я хочу
бути фінансистом. Не тільки тому, що ця
професія престижна. А ще тому, що фінансова стабільність моєї держави – це
добробут її громадян. А де взяти фінанси? Розумію це так: своєчасне сплачування
податків громадянами, економне використання
газу,електроенергії, води – це економія фінансів, які можна використати на
благо людей. Всі повинні
розуміти: збереження лісів,
догляд за садами, парками, водоймами – це все приведе до економії грошей, які
підуть на оплату зарплат наших батьків. І тоді ніхто не скаже, що немає роботи,
не платять зарплати. Думаю: роботи у моїй державі - непочатий край. Було б тільки бажання. А
коли люди мають роботу, заробітну плату,
мають що їсти і пити, в що одягнутися – тоді і мрії стають реальністю.
І все це потрібно робити всім і зараз, якщо хочемо бачити країну
багатою, а людей - щасливими. Але при
цьому кожен повинен пам’ятати: отримуєш гроші – сплати податок. Цим ти
забезпечиш своє майбутнє і майбутнє своїх дітей.
Так заведено не нами
й перейшло у спадок:
хочеш жити по совісті – заплати податок.
А ще я б приділила особливу увагу пенсіонерам, інвалідам,
дітям, від яких відмовилися батьки. Я вважаю, що про цих людей повинні дбати
держава і всі, хто має фінанси: підприємці,підприємства, організації. Хотіла б
звернутися до тих, хто має великі статки: «Поділіться з тими, хто цього
потребує: сиротами, хворими, старими і немічними. Допоможіть армії. Зробіть
зразковими дороги. Відродіть село. Відремонтуйте клуби, медпункти, бібліотеки».
Де взяти фінанси? Та все зовсім просто. Вчасно і добросовісно сплачуйте податки, робіть добродійні внески – і добробут забезпечено, а обличчя
знедолених засяють усмішками. Тоді у нас не буде жебраків, сиріт,безхатченків.
А контролювати все це повинні спеціально призначені організації: податкова інспекція, фінансові відділи. І не
тільки контролювати, а й називати
добросовісних платників і карати тих, хто ухиляється від сплати податків.
Я вірю, що Україна стане європейською державою, де буде
процвітати добробут, мир і щастя.
І творити щасливе майбутнє України нам - маленьким українцям.
Валюх Дар’я Сергіївна
Комментариев нет:
Отправить комментарий