Творча робота учня 11 класу Меташопа Віктора

Ми зростали у вас біля серця,

                                                                            на долонях ваших мужніли,

                                                                           ви для нас засвітили сонце,

щоб життям воно вашим гріло

Родина.. Сім’я..Батько і мати, сини і доньки..Це святі і величні слова, гімн життю людському, наповненому любов’ю, щирістю, повагою. Як нероздільні сонце і небо, море і хвилі, мрії і дійсність, так тісно поєднані між собою  батьки  і діти. Біблія повчає: «Шануй батька й матір свою». Батько і мати – це мудрість, честь і совість родини. І в  нашій сім’ї це дійсно так. Ідуть по життєвій стежині мої батьки, міцно тримаючись за руки, радіючи життю та успіхам  синів – школярів. А я шаную  їх і любуюсь татом і мамою, адже все в них дороге мені.

І в селі їх знають  як порядних , чесних, скромних,працьовитих людей. Мама – секретар сільської ради,  тато – шофер з багаторічним стажем роботи, а ще він закоханий у поезію,  прочитав  багато творів на історичну тематику,

     Тому, мабуть,кожне ім’я у нашій сім’ї символічне, значуще, я сказав би  - історичне.

Тато Микола, мама Оксана , брат Тарас, і я  - Віктор. Ніби  всі взяті з творів українських письменників,символізують  міць, силу, перемогу, любов до рідної землі, до України.

 Мама Оксана … Найдорожча у світі людина. Красива, сильна,  вольова і водночас  мила, любляча. Голос її ніжний, співучий, кожне  мовлене нею

слово  - тверде і переконливе. Добра і вічна берегиня нашого сімейного вогнища,  вона, немов ластівка, звиває сімейне гніздечко,оберігає мене, брата і тата від усього лихого, повчає милосердю, доброті, співчутливості, вмінню мати  власну думку і обов’язково  відстоювати її. Мама завжди говорить: «Мама і діти – це неповна сім’я. Як же ми без тата? Адже він – опора нашої родини, надійний тил».

І перед очима постає образ тата – сильного, мудрого, роботящого, люблячого і, взагалі, - найкращого. Для мене батько – це добрий порадник, зразок порядності, відданості сім’ї. А ще у тата є неабиякий талант: він майстерно грає на музичних інструментах, має чудовий голос і добре співає. Це передалось і мені у спадок від нього. А з якою любов’ю і натхненням тато декламує напам’ять вірші Т. Шевченка! Від цього він отримує величезне задоволення.

Мама і тато мої – це незвичайні, талановиті люди. Коли співають на сцені вдвох, зал завмирає, глядачі затамовують подих. А вони співають про долі людські, про працю натхненну, про синів – соколів. Ми з братом Тарасом слухаємо і не наслухаємося, дивимося і не надивимося  на найрідніших нам людей. І хочеться бути схожими на них, виконувати їхні поради, підтримувати словом і ділом у важкі хвилини життя. Хай стелиться вишитим рушником їхня життєва дорога. Адже  сім’ю тримають у дужих руках мама  й тато, передаючи у спадок синам кращі традиції роду. І жити нам усім  довго і щасливо, пам’ятаючи слова старого  Мусія Половця  - героя роману  «Вершники» Ю.Яновського: «Тому роду нема переводу, в котрому браття милують згоду».

Творча робота

учня 11 класу

Захарівської ЗШ І-ІІІ ст.

Світловодського району

Кіровоградської області

Меташопа Віктора