Твір на тему «Майбутнє країни очима дитини»

Кажуть, що діти – це майбутнє країни.   А якщо щасливі діти – тоді щаслива і заможна  держава. І з цим не можна не погодитись. Та всі знають,  що за щастя потрібно боротися, його потрібно здобувати. Цією кропіткою роботою зараз займаються дорослі, а в майбутньому це робитимемо ми, сучасні школярі.  Зараз  мені 11 років. Навчаюся в 5 класі. Як і всі діти мого віку, я весела, швидка, непосидюча, дуже люблю читати, співати, малювати. А ще люблю мріяти. Запитаєте, про що? Відповім: про все. Про те, як стану дорослою, яку професію здобуду, чим займатимусь у майбутньому. Хочу бути щасливою, шанованою людиною. Та я добре розумію, що всі мої мрії можуть здійснитися тільки тоді, коли у моїй державі Україні будуть панувати мир і злагода. А синє, чисте і безхмарне небо, ясне сонечко будуть щодня зі мною. Я, як і всі мої однолітки, найбільше мрію про той час, коли з мови українців назавжди зникне страшне слово «війна», а ще хочу, щоб все  задумане здійснилося.

Хто з нас не мріє про те, ким стане в майбутньому? Я хочу бути  фінансистом. Не тільки тому, що ця професія престижна. А ще тому, що фінансова стабільність моєї держави – це добробут її громадян. А де взяти фінанси? Розумію це так: своєчасне сплачування   податків  громадянами, економне використання газу,електроенергії, води – це економія фінансів, які можна використати на благо людей.   Всі повинні  розуміти: збереження  лісів, догляд за садами, парками, водоймами – це все приведе до економії грошей, які підуть на оплату зарплат наших батьків. І тоді ніхто не скаже, що немає роботи, не платять зарплати. Думаю: роботи у моїй державі  - непочатий край. Було б тільки бажання. А коли люди  мають роботу, заробітну плату, мають що їсти і пити, в що одягнутися – тоді і мрії стають реальністю.

І все це потрібно робити  всім і зараз, якщо хочемо бачити країну багатою, а людей  - щасливими. Але при цьому кожен повинен пам’ятати: отримуєш гроші – сплати податок. Цим ти забезпечиш своє майбутнє і майбутнє своїх дітей.

   Так заведено не нами

   й перейшло у спадок:

  хочеш жити по совісті – заплати податок.  

А ще я б приділила особливу увагу пенсіонерам, інвалідам, дітям, від яких відмовилися батьки. Я вважаю, що про цих людей повинні дбати держава і всі, хто має фінанси: підприємці,підприємства, організації. Хотіла б звернутися до тих, хто має великі статки: «Поділіться з тими, хто цього потребує: сиротами, хворими, старими і немічними. Допоможіть армії. Зробіть зразковими дороги. Відродіть село. Відремонтуйте клуби, медпункти, бібліотеки». Де взяти фінанси?  Та  все зовсім просто. Вчасно і добросовісно  сплачуйте  податки, робіть  добродійні внески – і добробут забезпечено, а обличчя знедолених засяють усмішками. Тоді у нас не буде жебраків, сиріт,безхатченків. А контролювати все це повинні спеціально призначені організації:  податкова інспекція, фінансові відділи. І не тільки  контролювати, а й називати добросовісних платників і карати тих, хто ухиляється від сплати податків.

Я вірю, що Україна стане європейською державою, де  буде  процвітати добробут, мир і щастя.  І творити щасливе майбутнє України нам - маленьким українцям.

Валюх Дар’я Сергіївна